Ще кілька місяців тому, коли ми знімали Настю Жеребецьку (Птичек) для відео-рубрики «В кадре» , вона казала про те, що зараз займається фрілансом, але вже зовсім скоро представить свій новий проект. Цей час настав, і ми першими розповідаємо вам про нову справу Насті Жеребецької та Вови Смирнова — дизайн-бюро «spiilka». Вже зараз у spiilka є проекти не тільки в Україні, а й у США. А сумнівів у тому, що вже зовсім скоро ми побачимо результати їх роботи та почуємо про гучні перемоги немає.

spiilka

Про зміни

Відверто кажучи, я ніколи не мріяла про власний бізнес. Взагалі, жодної амбіції стати big lady-boss, єдиноосібним ковалем свого щастя і тому подібне. До певного часу мені здавалося, що балансування між арт-дирекшном у діджитал-агентстві та власними мистецькими проектами — і є моїм місцем під сонцем. Проте, за майже шість років я все-таки втомилась від такої «подвійності». В рекламі мені не вистачало часу на ювелірні рішення, художність, концептуальність. А у власних проектах було багато творчості, але бракувало стратегічного фундаменту та командних гравців, які могли б підсупортити в питаннях, які є для мене питаннями. Я потребувала змін, але яких саме — ще не знала. Тож мала твердий намір звільнитися і зайнятися самовпорядкуванням. Якраз під час моєї професійної кризи з агентства Аimbulance пішов один з партнерів, і, за сумісництвом, мій креативний директор, — Вова Смирнов. Оскільки у нього теж був непростий період змін, ми декілька разів зустрічалися, щоб підтримати один одного і поділитися робочо-наболілими думками. Під час однієї з таких зустрічей, дізнавшись про моє звільнення, Вова спитав, що було би для мене ідеальним розвитком подій. Фріланс? Мистецтво? Інше агентство? Інша країна? Я одразу згадала своїх головних role models: колишніх нью-йоркських креативних директорів, які створили власну дизайн-студію аж з двох людей — Anton & Irene. Люблю їх за інженерно-дослідницький підхід до дизайну, сміливість, несхожість і компактний формат. Тож я відповіла, що хотіла б створити власне «камерне» дизайн-бюро з глибшим підходом до дизайну.  Зі своїми правилами. Після цього Вова спитав «то може спробуємо?»

Мій дизайнерський шлях почався з інформерів в 90px та пересування текстів в постах SMM. Агентства, в яких я працювала, були і полем бою, і школою життя, і джерелом знань та вмінь. Досі вважаю, що професіоналом можна стати тільки на практиці, а експертом — вдосталь «нафакапившись».

вова смирнов

Про spiilka

Spiilka — це дизайн-бюро. Ми про дослідження, конструювання, побудову. Англійською те, що ми робимо, звучить як providing design solutions. Тобто за допомогою дизайну ми вирішуємо проблеми, а не візуалізуємо/ декоруємо/ фарбуємо. А якщо конкретніше, то ми займаємося веб та продуктовим дизайном, комплексно розробляємо айдентику, робимо iOS застосунки. Вова ще викладає в КАМА та KMBS.

Після нашої з Вовою зустрічі я йшла додому з найкращим відчуттям на світі — розумінням «що далі». В нас ще навіть не почав вимальовуватися план дій, проте я вже подумки готувала дизайн-підхід, продумувала можливі назви, логотипи. Слово «спілка» з’явилось першим. Воно було інтуїтивним, емоційним, настроєвим. Коли я жартома сказала Вові, що наш «об’єкт» має кодову назву — він ледь не одразу її апрувнув. Бо ми і є спілка, а не просто колеги чи співробітники. В нашому логотипі дві літери «і», бо нас у спілці двоє. Коли стане троє/ четверо/ десятеро, то й літер побільшає.

Про формат

По своєму формату ми схожі на Anton & Irene, коли є ядро з двох дизайн-директорів, а дизайнери/ ілюстратори/ стратеги/ кріейтори працюють попроектно. Проте, після перших кроків ми усвідомили, що точно хочемо запросити постійних дизайнерів, замість того, щоб кожного разу шукати вільних спеціалістів.

Вова — один з найкрутіших і надихаючих людей, яких я знаю. Бути його спільником — привід для радості.

Поки що в нас здебільшого американські проекти. На деяких ми виконуємо винятково арт-директорські функції. На інших — самі працюємо в ролі вебдизайнерів та юексерів. Щодо українських клієнтів, зараз працюємо над кількома комплексними ребрендингами.

spiilka

До того як з’явилася spiilka, я не мала сталого уявлення, як почати працювати з іншими країнами. Розуміла лише, що це може відбуватися через behance чи upwork. Але, як і в інших сферах життя, існує правило трьох f: friends — fools — family. Лише в нашій ситуації були friends та previous clients. В дизайні важлива репутація та хороші рекомендації. Якщо вони є, то світ стає меншим та доступнішим.

Не хочу порівнювати бюро з іншими агентствами чи студіями. Це різні формати, в яких є, як великі переваги, так і постійні виклики. Ми стали бюро, а не агентством, бо камерність нам ближча. Ба більше: камерність не тільки всередині команди, але і в комунікації з клієнтами. Spiilka — не про формальний client service, а про партнерство, спільність. Ми є учасниками процесу не тільки на kick-off зустрічах, з яких починається проект, але і в усій подальшій комунікації. Нам близька ідея дизайн фірми Pentagram, де є партнери, що безпосередньо ведуть проекти: «great design cannot happen without personal commitment». Це не новий формат, і, можливо, не найправильніший, але точно ближчий нам.

Про ідеальний проект

Я особисто не хотіла б займатися проектами, пов’язаними зі шкідливими продуктами.

Описати ідеального замовника супер важко, а от про ідеальний проект я маю достатньо чітке уявлення. Це концептуальний, художній, корисний проект, який хоча б трошечки, але змінить світ на краще.

настя птичек

Про майбутнє

Ми з Вовою працюємо не по плану, в якому є якісь сталі етапи, а по методології гнучної розробки: поступовими невеличкими спрінтами. Це дає змогу вдосконалювати свою роботу після кожного маленького кроку, а не тільки після великого виконаного етапу, коли на вдосконалювання вже немає сил/часу/бажання. Тож я бачу бюро завтра, післязавтра, через тиждень, і не загадую, що буде через 5 років.

spiilka

Фотограф: Анна Некрасова

Комментарии