Боісіда – творчий псевдонім яскравого – і зовні, і всередині — українського літератора Олени Березюк. Із бажанням побачити альтернативну сторону подій та предметів народжуються її прозові і поетичні твори у жанрі фентезі. Дівчина характеризує настрій своїх робіт як «оптимістичний песимізм»: мрійливі й романтичні, вони приходяться до душі ліричним жінкам та чуттєвим чоловікам. В інтерв’ю для Styleinsider Боісіда розповіла про роботу зі світоглядом та силою волі, що, на її думку, визначають хорошого літератора, переживання персонажів, які доводиться відчути на собі автору, а також про збірку «Звивини святих русалок», презентація якої відбудеться вже влітку.

Боісіда

SI: Боісіда — як з’явився ваш псевдонім? Що він означає?

Боісіда: Псевдонім народився близько семи років тому — приблизно в той час, коли я переїхала до Києва. Тоді я вирішила кардинально змінити своє життя. І першим в ланцюгу змін стало ім’я. Гадаю, людина має можливість сама обирати власне ймення — це її моральне право. Хоч так і повелось з давніх давен, але все ж не зовсім правильно, що батьки називають дитину без її відома… У двадцять першому ж столітті людина може змінювати не тільки ім’я чи прізвище, а й зовнішність, і навіть стать. І це нормально, як на мене.

У мене часто запитують про псевдонім — це одне з найпопулярніших запитань. Іноді читачі проводять паралелі з єгипетською богинею Ісідою, але тут ніякої прив’язки до дружини Озіріса немає. Боісіда — така собі підбірка сакральних звуків, значення яких ніхто, окрім мене, не знає, і навряд чи колись дізнається.

SI: Певно, й у свої твори ви вкладаєте містичні підказки?

Боісіда: Гадаю, немає письменників, які не вкладають у свої твори сакральний зміст. Особливо, коли йде мова про фентезі. У моїх творах немає речення, яке б я не «прожила». Я часто переставляю місцями абзаци та розділи. Працюю над кожним твором довго та скрупульозно. А після — довго відпочиваю… Як на мене, хороший автор повинен багато міркувати, переписувати, опрацьовувати текст. Творчість — це робота зі світоглядом та силою волі.

SI: Наскільки первинний варіант написаного вами відповідає остаточному? Наскільки велика ця прірва?

Боісіда: Варіанти дуже різняться. Спочатку виникає ідея, яку я втискаю у рамки сюжету. В поезії складніше, особливо коли йдеться про класичну лірику, бо там «заважає» ритмомелодика та рима. Спочатку я шукаю персонажів, згодом вони «обростають» подіями. Звісно, першопочатковий задум може трансформуватися, але первинне відчуття завжди залишається незмінним.

Боісіда

SI: Про що ваші твори  — в них більше радощів чи прикрощів?

Боісіда: Почну здалеку. Я вірю в астрологію, адже це вчення має свої закономірності, які можна раціонально пояснити. Люди, народжені в один рік, приблизно одночасно починають ходити та розмовляти, йдуть до школи та статево дозрівають. Десь так і з порами року: народжені взимку — люди темпераментні, влітку — спокійні. Я за знаком Зодіаку — Рак, натура мрійлива й трохи песимістична, тому мої твори дещо трагічні. Незважаючи на це, я намагаюсь «викристалізувати» в читача надію, показати «світло в кінці тунелю». Я б назвала свою манеру «оптимістичний песимізм».

SI: Чи є певний поділ, скажімо: поезія — коли сумно, проза — коли радісно?

Боісіда: Поезія — це миттєва втрата контролю над власним «я». Проза — гра розуму. Відповідно, коли в мене мрійливий настрій, я пишу поезію. Проза ж виникає в результаті тривалого обмірковування певних життєвих істин — як наслідок розумової та духовної роботи над собою.

SI: Як саме народжуються ваші сюжети?

Боісіда: Окремі сюжети та персонажі приходять уві сні, інші — під час роботи, деякі — в дорозі. Наприклад, поки я поралась в саду із квітами, прийшла концепція польовиків — це такі міфічні істоти, покровителі полів. Їх я використала в оповіданні «Цирконієвий мак», що увійшло до збірки «Звивини святих русалок». До речі, остання буде презентована вже влітку.

Коли я пишу, то намагаюсь вжитися в характер персонажа. Наприклад, оповідаючи про Озерича, я пила багато води та часто вмивалася. Коли писала про повію, завітала в один зі столичних стрип-барів, бо захотіла дізнатись таємниць цієї «найдавнішої» професії. Нелегко просувалася робота над оповіданням «Характерник», бо тут мені довелось розкрити образ батьковбивці. Я давно хотіла написати про напруженні родинні стосунки. Основа сюжетної лінії — фрейдівське вчення про Едіпів комплекс. Я довго обмірковувала, як саме змалювати конфлікт між батьком та сином. На допомогу прийшов сон.

Боісіда

SI: Розкажіть про вашу наступну збірку — «Звивини святих русалок».

Боісіда: Над збіркою оповідань «Звивини святих русалок» я працювала більше року. Цей міфологічний світ для українців — дуже рідний, бо слов’янських персонажів ми знаємо з дитинства: Русалки, водяники, лісовики, домові духи… Скільки себе пам’ятаю, ці істоти ввижалися мені у кожному кущі, у кожній водоймі. В дитинстві я писала казки про мавок. Записувала сюжети… І от настав час всі сюжетні напрацювання зібрати до купи.

Звісно, всі оповідання зі збірки «Звивини святих русалок» — про кохання. Свою книгу я б охарактеризувала просто — фентезі для романтиків. У ній кожна жива істота лишається наодинці з собою, вчиться любити й пробачати. До збірки увійшло також одне похмуре оповідання в жанрі хоррор, що розкриває моє авторське «я» з кардинально протилежної сторони — хоч ця річ і резонує з ліричністю інших, та я вважаю її однією з найсильніших у збірці. Моя книга прийдеться до смаку ліричним жінкам та чуттєвим чоловікам.

Презентація збірки «Звивини святих русалок» запланована на літо. Я збираюсь запросити представників різних творчих професій. Особисто беру активну участь у розробці обкладинки — вона буде дуже яскравою, міфічною. Готую багато сюрпризів моїм читачам…

SI: Що для вас бути письменницею?

Боісіда: Одним реченням, одним інтерв’ю і не скажеш, якщо чесно. По-перше, це потреба. Якби літературну діяльність заборонили б по всьому світу — я б ховалась від людей і продовжувала писати. Література вводить мене у стан самогіпнозу, допомагає розфокусуватися, розслабитися, поринути в інший світ. У переламний момент свого життя я вирішила вивести письменництво на професійний рівень. Творчість допомагає мені знаходити відповіді на більшість запитань.

Боісіда

SI: Як ви ставитесь до критики?

Боісіда: Коли я починала позиціонувати себе як авторку віршів, мені було вкрай важко витримувати емоційний натиск з усіх боків. Коли одночасно з’являються позитивні та негативні коментарі — важко дати однозначну оцінку своїй роботі. Думаю, так бувало в більшості дебютантів.

SI: Якою була перша проба пера?

Боісіда: Ще у п’ять років я почала вигадувати лічилки. У школі взялася писати вірші. Пригадую, перший віршик, який я написала у сім років, був про росу. Потім була інтимна лірика. Симпатія до протилежної статі з’явилась дуже рано — ще в дошкільному віці. Я людина, яка любить любити. Перші проби пера я вважаю несерйозними, але вони «тренували мені руку». Думки пов’язати своє життя з письменництвом були завжди. З раннього дитинства я знала, що стану письменницею. Звучить трохи самохвально, але з дитячих років мріяла, що колись стану дуже відомою. А ще знала, що мій чоловік буде найгарніший та найсильніший (сміється).

SI: А на чиїх творах ви зростали?

Боісіда: В дитинстві я дуже багато читала — українські народні казки, казки народів світу. Мій улюблений казкар — Ганс Крістіан Андерсен. Здається, немає іншого автора з такою кількістю світових шедеврів, як цей датський письменник. На фантастику я «перейшла» в старшому віці. Роки ідуть, а я все не можу забути романи Станіслава Лема — «Соляріс», «Непереможний», «Людина з Марсу», «Магеланова хмара».

Лем — це автор, на творчості якого я вчилась писати психологічно наповнені, візуально яскраві та філософські твори. Я люблю, коли творчість багатогранна, поєднує в собі багато аспектів — авантюрний сюжет, яскраві психологічні портрети, мораль. Основна цінність художнього твору — сукупність ідей. Чим якісніший твір — тим більше ідей розглядає автор.

SI: А як ви ставитесь до сучасної фантастики? Хто ваш улюблений сучасний фантаст?

Боісіда: Сучасні фантасти намагаються писати масову літературу. Це смерть для фантастики, коли вона орієнтована на пересічного читача. Якщо говорити про улюблених авторів, подобається творчість литовсько-українського письменника Ярослава Мельника. Ярослав Йосипович — і патріот, і космополіт водночас, пише проникливі, ідейно-наповнені твори.

Боісіда

SI: Фантастика навколо нас?

Боісіда: Я дивлюсь на предмет — і мені хочеться бачити його альтернативну сутність. Я хочу, щоб читач фантазував зі мною на різні теми: «Що було б, якби Бог став мікробом?», «А що, коли дерева свідомі?», «Чи існує життя після смерті?». Література, особливо фантастична, дає можливість уявити неможливе, вийти з системи, в якій ми живемо, і поглянути на проблему зі сторони.

SI: З’явилась величезна кількість фантастичних фільмів. Чи переглядаєте ви їх? Чи є амбіції написати твір, який екранізують?

Боісіда: В кіно ходжу, в основному, на фантастику. Щось імпонує, щось ні. Запам’яталися «Перевага», «Інтерстеллар», «Земля майбутнього». Щодо екранізації художнього твору — це мрія кожного письменника. В мене є роман, що лежить два роки й потребує доопрацювання. Він дуже складний, багатогранний. Звісно, я мрію побачити його одного дня на широкому екрані. Не думала про деталі — хто стане режисером, які актори гратимуть головні ролі — але завітати на фільм за власним твором було б непогано…

Боісіда

SI: Як ви оцінюєте український ринок літератури? Чи збільшився інтерес пересічного читача до української літератури за останні декілька років?

Боісіда: Існують три основні показники розвиненого суспільства: це культура, наука та бізнес. В Україні усі три сфери розвинені погано. Відповідно, й літературна творчість знаходиться не в найкращому стані. Сучасна українська література тільки починає ставати на ноги. В нас є багато проблем. Відкидаючи постійно повторювані — відсутність злагодженої системи між авторами й видавцями та низьку зацікавленість українців літературою, назву менш «популярні» — письменницьку профнепридатність та кумівство.

В нас дуже мало професійних письменників, зате більшість українських авторів вміють працювати «і тут, і там». У нас сила-силенна письменників-журналістів, письменників-художників, письменників-акторів, письменників-вчителів… І жодного «чистого» літератора. Як може автор створювати якісні художні твори, якщо він приходить о шостій-сьомій вечора додому, стомлений та виснажений, й сідає «мучити» свою книгу? Ще одна проблема — корупція та кумівство, які є скрізь, тож «обитель духовності» — не виняток. Більшість авторів вправно «колекціонують» нагороди, які вручає кум кумові, але не спроможні писати якісні гостросюжетні твори.

Незважаючи на це, я все ж таки читаю українську літературу. Мені цікаво, про що пишуть мої колеги. Є автори, чиї книги мені подобаються. Зараз кількість поціновувачів української літератури збільшилась. Це той випадок, коли трагічні події на Сході країни змусили замислитись про культурний розвиток. А ще українська література катастрофічно потребує нових обличь з новим творчим мисленням.

SI: У вас — яскравий образ, і ви — дуже романтична особа. Це всупереч чи завдяки?

Боісіда: Раніше я не могла зібрати всі грані своєї особистості воєдино. Я досить різнопланова людина. Мені багато чого подобається — література, фітотерапія, живопис, фотографія. В певний період життя я розібралась у собі та створила гармонійний образ. Я нічого не вигадувала — ні червоне волосся, ні барвистий одяг. Я люблю яскраві образи, насичені кольори — і це личить моєму образу фентезі-письменниці.

SI: Які ваші далекоглядні прагнення? Де та вершина, на котру ви здіймаєтесь?

Боісіда: Звісно, в мене є далекоглядні плани. Найзаповітніша мрія — голлівудська екранізація мого роману. Я хочу, щоб українські книги ставали світовими бестселерами, як романи Дена Брауна, Джорджа Мартіна та Джоан Роулінг. Певно, я прагну стати авторкою таких книг і йду до цієї мети. Але щастя не в результаті, а в процесі…

Боісіда

Автор статті: Оля Костюкевич

Фотограф: Ola Ivanova

Хочешь стать частью проекта? Напиши нам

Комментарии