Вихід на екрани нового фільму Гаспара Ное “Любов” викликав багато розмов і різних реакцій. Усі згадували скандальну стрічку “Незворотність”, передивлялись “Вхід у порожнечу” і думали, чим же режисер здивує цього разу. Здається, його нова еротична мелодрама вийшла занадто надривною й сентиментальною і не такою свіжою й неочікуваною, як хотілося б. Пропонуємо згадати найбільших провокаторів і майстрів розкривати відверті теми в кіно.

У німого кіно були свої секрети краси й звабливості, дуже часто воно видається нам чуттєвішим і експресивнішим за сучасне, яке певною мірою переграє з реалістичністю. Та крім самої атмосфери, сюжетно фільми 1920-30-тих тримались у чітких рамках пристойності й умовностей. Першим рвав шаблони чехословацький режисер Ґустав Махати. Його “Еротикон” (1929) і “Екстаз” (1933) — в усіх планах новаторські спроби осягнути жіночу сексуальність в екранному просторі. Прості історії, вишукані акторки, цікава операторська гра ракурсами — словом, справжня знахідка.

Эротикон

Жорсткому моральному кодексу (кодексу Гейза), що довгий час цензурував Голлівуд, кидали виклик неодноразово, та тільки Расс Мейер робив це впевнено і послідовно. Він пустив хвилю т.зв. nudie-cuties (фільмів із оголеними дівчатами) та створив декілька шедеврально абсурдних у своїй відвертості картин. Усі вони замкнуті в штучному світі уяви самого Мейера, далекі від реальних проблем і досліджень чуттєвості, але це були кінематографічно несподівані та неймовірно смішні фільми. “По той бік галявини ляльок” (1970) та “Швидше, кицю! Вбивай! Вбивай!” (1966) — фільми, що пародіювали суспільні й кіновиробничі стереотипи з нечуваним запалом та надихали майбутніх провокаторів легковажністю й безкомпромісністю.

Расс Мейер

До заяложеного “Основного інстинкту” Пол Верховен знімав у Нідерландах набагато глибші й емоційніші фільми. Наприклад, “Турецькі солодощі” (1973) — гранично відверта картина про бажання, молодість і недосконалість. До того ж прекрасний акторський дует додає енергетики й запалу.

Пол Верховен

Одним із найбільш викличних і неоднозначних фільмів досі подекуди вважається “Імперія почуттів”  (1976). Осіма завжди бунтував проти законів провідних японських кіностудій та очолював непроголошений рух за вільне кіно, суголосний тодішнім європейським “новим хвилям”. “Імперія почуттів” — найвідоміша його робота, яка сприймається або як скандал, або як одкровення. Це поетично жорстока балада про пару, для якої бажання злитись в одне ціле затьмарило всі інші. Герої постійно піднімали ставки, розчиняючись одне в одному — а це могло завершитись тільки одним… Цікаво, що в Осіми був короткий європейський період і він зняв, наприклад, кумедний фільм “Макс, моя любов”, де Шарлотта Ремплінг зраджує чоловікові з мавпою.

Нагиси Осими

В 1970-тих почала знімати Кетрін Брейя, режисерка, що прийшла в кіно, намагаючись екранізувати власну прозу, та втілила в цій сфері суто жіночі погляди. Розкута і провокативна Кетрін заявила всьому світові: анатомією пекла є анатомія жіночого тіла. Її найвідоміша стрічка, «Анатомія пекла», зовсім не вийшла плакатною й поверхневою, як можна було б подумати. Вона логічно продовжила попередні шукання — дослідження жіночої тілесності в різному віці й на різних етапах життя. Брейя поетизує та прискіпливо деталізує ті шматочки людського існування, яких зазвичай і без того соромляться, вже не кажучи про виведення їх на екран. Із загальних кодів вона сплела чуттєві матриці своїх конкретних героїнь, історіям яких просто віриш. В останньому фільмі, “Ображена слабкість”, співпрацювала з іконою французького кіно Ізабель Юппер, що інтригує.

Катрин Брейя

Фільм, який змінив систему вікового обмеження до перегляду, — “Генрі та Джун” Філіпа Кауфмана (1990), це була перша картина від великої кіностудії, що отримала рейтинг NC-17. Стрічка базована на романі Анаїс Нін та історії любовного трикутника між авторкою й парою Міллерів. Беручи до уваги те, що відвертішого за Генрі Міллера письменника годі й шукати, фільм наділений відповідною енергетикою.

Филип Кауфман

Автор статті: Анастасія Осипенко

Хочешь стать частью проекта? Напиши нам

Комментарии