Останній день конкурсних сеансів відзначився діаметрально протилежними враженнями. Підліткова сумбурна комедія та масштабна етнографічно-філософська драма — ніби шлях від штамповано приземленого до епічно патетичного.

Від “Просто Джима” Крейга Робертса багато хто чекав чогось подібного на “Субмарину” (екранізований Річардом Айоаді дотепний роман Джо Данторна). І справді — режисер і виконавець головної ролі зовні не відрізняється від свого героя в “Субмарині”, та й у жестах і міміці, чи навіть у всій психологічній характеристиці й градації, не пропонує нічого відмінного. Але якщо Олівер Тейт був тим симпатичним диваком, за яким хочеться спостерігати і за якого неминуче вболіваєш, то Джим — жалюгідний недопрацьований образ, портрет якого так і не складається докупи та відповідно не викликає емпатії. Стилістика ретро, що теж перекочувала з “Субмарини”, тут виглядає взайве проакцентованою. Більшість сцен до жахіття клішовані, “витягують” їх подекуди вибухові жарти та магнетичний Еміль Хірш. Водночас і радує, і дратує те, що з комфортного й очікуваного жанру Крейг Робертс зіскакує в майже кримінальний трилер; в цілому хотілося б не мішанини, а більшої послідовності та кращого розкриття персонажів.

113826

“Обійми змії” Чіро Гуерри (Колумбія, Венесуела, Аргентина) — мандрівка Амазонією, визбирувана зі свідчень і щоденників експедиторів. Тут сплелися протиборчі константи: матеріальне і духовне, наукове і автентичне, вирахуване і відчуте, нав’язливе і вмиротворене. Шаман-відлюдник, що втратив свій народ і жахається від того, як сусідні племена дозволяють себе “окультурити” та піддаються маніпуляціям, не вірить, що можна прив’язуватись до речей, а знає, що треба вірити джунглям. Розумна природа визначає його існування; і поки прибулі науковці сприймають її закони як недоречні умовності й заборони, шаман дослухається волі своїх богів і духів, перебуваючи в спокої та гармонії зі світом. Його позірна наївність ніяк не змінюється від зустрічей із європейським прогресом, натомість вона зменшує вагу цивілізації. Всі самовпевнені фрази шамана, ніби рядки екзотичних притч, можуть видаватись нам надто пафосними, але в цьому способі мислення, неторкнутому холодним розрахунком, криється щось таємниче, нерозглядане й втрачене; це ті елементи світовідчуття “традиційних суспільств”, доторки до якого є важливими для “розвиненого” світу. Фільм Гуерри — пошук власного сну, єдино вірного, шлях на дно самих себе, в обійми змії… Щоб передати результати досліджень, експедитори роблять фотографії, на яких схоплюються тільки подоби людей, чаллачакі — пусті “я”, незаповнені форми. Місцевий житель же боїться перетворитись у чаллачакі та не вірить у провідників науки. “Знання — для всіх” і “у річки не два, а безліч берегів” — такими є лозунги шамана, якого глядач побачить молодим і старим, із двома спраглими відкриттів європейців, яких він навчить тому, що підлаштовувати під себе природу чи змагатись із нею не варто.

113778

Автор статті: Анастасія Осипенко

Хочешь стать частью проекта? Напиши нам

Комментарии