Соціальна та сімейна драми, “Мустанг” Деніз Гамзе Ергювен (Туреччина) та “Людина в стіні” Євгенія Румана (Ізраїль), переважно минули повз, не залишаючи по собі щільних вражень.

“Мустанг” — такі собі “Незаймані самогубці” (екранізований Софією Копполою роман Джефрі Євгенідіса) по-турецьки, де гостра проблема анахронічних і жорстоких звичаїв сусідить із західною чуттєвістю і візуальною подачею. Ця паралель суттєво шкодить перегляду, бо відразу виникає враження дежавю — і всі красиві сцени втрачають силу. Найкращими є трагікомічні моменти, що напряму зачіпають локальне: зашкарубло неприродний обряд сватання, втеча на матч і т.п. Але більшість епізодів, що мали б розкривати протиріччя усталеного ставлення до жінок, виявляються або короткими й сумбурними комедіями, або розмитими сценами невиправданої агресії. Домашнє ув’язнення дівчат і відсталість традицій виглядають занадто поетично, а реакції героїв передбачувано спрощені й типізовані — від того стирається вся автентичність і соціальна напруга.

113713

“Людина в стіні” — камерна драма нещасливого подружжя, замкнена в часі й просторі. За одну тривожну ніч стіни квартири почують усе те, що, можливо, ніколи б не заявило про себе за нормальних умов. Слухова пам’ять стін не знає пощади — все недосказане, небажане та приховане випливе на поверхню. Виявитись у полоні власної території та змішаних почуттів — не надто приємне випробування. Але для чого це все було і чим цікаве хибне зникнення — не зрозуміло. Подібних фільмів про тріщини в стосунках — безліч, історій про одну ніч як виснажливу мандрівку до дна, правди і прозріння — теж. Можна, наприклад, передивитись “Ніч” М. Антоніоні — там усе значно тонше.

115533

Автор статті: Анастасія Осипенко

Хочешь стать частью проекта? Напиши нам

Комментарии