Перший показаний фільм цьогорічної конкурсної програми — заворожливо-депресивний “Брідженд” Йєппе Ронде (Данія). Історія маленького міста, живописне тло якого стає втаємниченим місцем незрозумілих самогубців. Група підлітків, протестуючи проти всього, що їх оточує (замкнутість провінції, батьківська опіка, консервативність церкви і т.п.), вибудовують із себе таку собі первісну спільноту, кодом доступу до якої є пароль до чату, а способом спілкування — ритуальні крики до померлих товаришів. Виїжджати з міста заборонено, пояснювати щось дорослим — зайве (намарно, все одно не зрозуміють), усе, що треба, — триматись разом, влаштовувати священні дійства на озері, позбуватись зайвого часу в бездумних пиятиках, і — головне — по черзі прощатись із власним життям. Причин не існує, можливості відступу теж. Зв’язки в спільноті розтріскуються щоразу, як хтось випадає із встановленої схеми: боїться ризикувати, віддаляє свій термін, закохується, намагаєтсья втекти. Та і без цього будь-який зв’язок, віддалено схожий на людські почуття дружби чи прив’язаності, вкладається в хирляві рамки спільних “відривів” і гонитв за адреналіном.

Як Хармоні Корін своїми “Відривними канікулами” зводив до “чистої” форми низькопробні трюки, безпощадно вживаючи шаблони в такому майстерно тонкому викривленні, що не кожен глядач побачить у цьому гротеск; так і Ронде визбирує впізнавані атрибути підліткових драм, ніби вимальовуючи тим щось абсолютно інше, створюючи на реальних фактах підсумкове полотно. Принаймні на якийсь момент так здається. Різке несприйняття батьків, типові алкогольні сцени, не менш типові романтичні перипетії і т.п. — це все могло б виглядати до непристойності заїждженим і прісним, але ситуацію рятує справді атмосферна картинка і правильні музичні акценти.

У програмі гала-прем’єр показали ще один фільм про суїциди та підліткові проблеми, “Видалено з друзів” Лео Габріадзе. Привертає увагу принаймні те, що все, що відбувається на екрані, дублює екран ноутбука головної героїні. Підлітковий хорор про кіберпростір, невидимого глядачеві монструозного хакера, який прагне відновити справделивість, покаравши шкільних друзів, що пліткують та зраджують одне одному, — здебільшого виглядає як комедія, хоча гнітючого, страшного та неприємного вистачає. Вдумуватись у сюжет немає сенсу — такий він дріб’язковий, але свій обов’язок тримати увагу фільм виконує. Шкода, що традиційні моменти очікування ключових сцен убивств підкреслені саундтреком, — це трохи вибивається із загальної ідеї зануритись у подію очима героїні.

6f4fd98bed954c1e88a0daaf8a46ee00

Ми давно живемо у світі, де один нетолерантний твіт чи криво сказане слово можуть назавжди зіпсувати репутацію. “Видалено з друзів” демонструє, як п’яне підліткове відео призводить до самогубства, а потім і до ряду вбивств, безкомпромісно розмотуючи клубок усіх можливих пороків. У підсумку — нічого свіжого: взятий окремо від технологій моральний аспект не розкритий тут хоча б чимось несподівано; а про свою інтернет-добу — хіба ми цього всього не знали?

Автор статті: Анастасія Осипенко

Хочешь стать частью проекта? Напиши нам

Комментарии