Сьогодні в конкурсній програмі показали симпатичний, але  передбачуваний “Астрагал” Бріжит Сі (Франція) та несподівано винахідливий фільм “Атомне серце” Алі Ахмадзаде (Іран).

“Астрагал” — підкреслено жіноче кіно, режисура та літературна основа якого повністю належить жінкам та їхньому емоційному полю. Стилізована кримінальна мелодрама нагадує будь-який чорно-білий нуар, навіть не намагаючись чимось вирізнятись. Хіба тільки виразною поетичною складовою, взятою з природи письма Альбертін Сарразен. Поціновувачі сентиментальних листів із довгими реченнями та романтичних сцен, де цитують вірші, знайдуть у фільмі відгомони власних хвилювань. Комусь сподобається візуальна складова — структура планів та операторська робота прекрасні. Власне, тому, мабуть, дивитись “Астрагал” легко й приємно — тільки от на дні опісля не лишається нічого. Окремий плюс за витончений музичний супровід від Беатріс Тірьє.

113860

А от “Атомне серце” — стрічка, що крок за кроком розбиває будь-які прогнози. Очікування “ще однієї” іранської гуманістичної драми швидко руйнується, а настрій мамблкорного роуд-муві вивітрюється рівно тоді, коли обривається з ентузіазмом проспівана персонажами “We are the world”… “Атомне серце” — це трагікомічний тріп у міжсвіття, зустріч із примарою, що оголить те важливе, яке вислизає у звичній балаканині. Дві дівчини проведуть ніч із власним — чи чужим — сновидінням, дияволом чи диктатором — і їхнє вільне, п’яне белькотіння потрохи скочуватиметься в клубок у горлі, грубшатиме й обростатиме конкретними страхами. Мінімум дії заповнює максимум експресії; а внутрішню емоційність підкреслює саундтрек Саханда Мехдіазаде. Дивитись обов’язково.

113720

Автор статті: Анастасія Осипенко

Хочешь стать частью проекта? Напиши нам

Комментарии