В очікуванні літа ми часто перебираємо гардероб, переглядаємо фото з минулої відпустки та згадуємо замріяне дитинство. Щоб вловити настрій і ще краще налаштуватись на літню хвилю — дивимось затишне й ненав’язливе кіно.
“Канікули месьє Юло”, Жак Таті, 1953, Франція.
Життєрадісного листоношу на велосипеді (“Школа поштарів” 1947, “Святковий день” 1949) Таті поміняв на дивака з трубкою, який став його постійним героєм. Цей фільм — кумедні курортні історійки від незграбного і мовчазного Юло, будь-яка дія якого заважає людям навколо, хоча насправді розбавляє невимушеністю їхнє прісне існування.
Ерік Ромер: “Коліно Клер” 1970, “Полін на пляжі” 1983, “Зелений промінь” 1986, “Літня казка” 1996, та ін.
Загалом Ромер — режисер літнього настрою. У більшості його замальовок моральні колізії відтіняють запал розпеченого міста, або всім заправляють курортні сюжети. Фільми Ромера — комедії з гірким осадом, але їхня меланхолійність завжди перемагається життєствердністю.
“У липні”, Фатіх Акін, 2000, Німеччина.
Ранній фільм Акіна — це фільм-мандрівка, романтична історія і культурний мікс. Не така багатошарова, як “Соліно” чи “На краю неба”, стрічка вирізняється номадичною легкістю та іронією.
“Усі решта”, Марен Аде, 2009, Німеччина.
На противагу попередньому фільму, тут літо — не час закоханості, пригод і співпадінь, а період випробувань для молодої пари. Аде намагається відтворити на екрані ключові складності сучасних стосунків, ситуації до того знайомі, що іноді стає незручно. Актори своїми рухами й діями так влучно складають докупи частинки-епізоди, уламки спогадів і передчуттів — що глядачеві може здатися, що він сам всередині цієї кризової картинки, цих сумних і втомлених канікул.
“Медузи”, Шира Геффен та Едгар Керет, 2007, Ізраїль.
Пляж Тель-Авіва об’єднає три проникливі жіночі історії, зв’язавши долі різних, але однаково в чомусь самотніх героїнь. Дитячі травми і дорослі розчарування — візуалізовані поетичним письменницьким поглядом, де кульмінацією стає вірш-сповідь і вірш-послання про те, як воно — бути корабликом у пляшці.
Автор статті: Анастасія Осипенко
