З творчiстю Андрiя Єрмоленко знайомi навiть тi, хто не знає його iм’я. Лого «укроп» чи то «цинiчний бандера», новi герби українських мicт i шеврони добровольчих загонiв — це все роботи Андрiя. А ще художник дослiджував феномен українського «жлобизму», створив серiю робiт з Тарасом Шевченко у ролi рок-зiрки, мiлiцiонера чи Будди, вiдтворив революцiйнi портрети Нестора Махна. Художник, що не вважає себе художником, розповiв про речi та явища, якi здаються йому важливими.

Андрiй Єрмоленко

Вишиватники

Це такi люди, якi одягли вишиванки, а поводяться i чинять вкрай непорядно i нецивiлiзовано. I йдеться не лише про полiтикiв. Наприклад, у мене позичають малюнки, щоб не сказати «тирять». Коли я кажу, що так не годиться, — починають розказувати, що ми зараз повиннi об’єднатися заради великоi iдеї — боротися iз загарбником. Але до чого тут iдея i вкрадений малюнок? Пiсля революцii менi здалось, що люди змiнились. Може так воно i є. Але я бачу, що йде час i жлоби повертаються, вибираються iз своїх нор, вигрiваються на сонечку. Хоча б подивитись на наш парламент, лихо…

Шевченкiнiaна

Iдею зробити серiю з Шевченко я виношував дуже давно. Я надзвичайно люблю його поезiю i перечитую iї постiйно, i лiрику, i патрiотичнi вiршi. Я люблю його творчiсть як художника. Його акварелi, як на мене, — генiальнi. Мене дiстало, що його зображують забронзовiлим дядьком у шапцi i з вусами. Крiм того була ганебна книга Олеся Бузини, який брудними руками залiз до «бiлизни» поета i почав копирсатися. Так, багато з того, що написав Бузина, є правдою i я iї знав. Так, Шевченко був гульвiсою, випивав, та попри це вiн був i залишається генiєм. Менi захотiлось зробити його ближчим до людей: щоб вiн був зрозумiлий рокерам, міліціонерам, буддистам… Я для себе Шевченка порiвнюю з Байроном. Чому у Британii поважають Байрона, хоча знають про всi його вади, адже вiн був не подаруночком? Люди знають його iсторiю, але вiд того Байрон не став менш поважним. Менi хотiлось повернути нам Шевченка. Я зробив серiю картин, вона лежала з пiвроку. А презентацiя як така вiдбулась на Майданi, в Барбаканi.

5024804fd797886a06c322659234e357

3

7

Махно

Махно — це єдиний українець, який зрозумiлий для цiлого свiту. Це конвертований українець — я його так називаю. Махна знають у всiх країнах свiту. Він болiв козаками, хоч спiвiдносив себе iз тодiшнею Росiєю. Його бачила моя бабця i розказувала. Пiд Бiлопiллям махновцi прийшли розбили цукровий завод, вибили звiдти червоних. I вiн iшов через села i роздавав цукор i спирт. Не було жодного п’яного у його загонах, не було жодної згвалтованої жiнки. I от бабуся казала: «I от вiн iде верхи. Волосся чорне, очi чорнi, красивий. Як орел сидить». Вона коли розказувала це все, я уявляв. I коли вирiс, вирiшив зобразити це все: його, анархiю… Ми українцi — ми по сутi анархiчнi, ми не любимо, щоб нами керували…

0_d8348_b695d442_orig

0_d834a_fc0f3d4f_orig

0_d834f_f2b13850_orig

 Мiсiя з дослiдження жлобства

Десь у 2004 роцi художник Iван Семесюк почав свої дослiдження зi жлобства. До нього долучились Нiна Мурашкiна, Олекса Ман, Сергiй Коляда, Сергiй Хохол, власне, я та багато iнших митцiв. Нас зібрав і очолив проект Антiн Мухарський. Завданням мiсiї було зафiксувати те, що не подобалось у суспiльствi чи то навiть лякало. Перед тим, як почати лiкування, хворого треба визнати хворим. Те саме вiдбувалось i з нашим суспiльством, яке серйозно було вражене недугом — жлобством. Симптоматика спостерiгалась на усiх щаблях: вiд самого верху до самого низу. Україна у тому всьому потонула, саме це ми хотiли показати. Ми дослiджували i описували це у своїх роботах, так виникло таке явище як «жлобологiя». Ми влаштували виставку у Мистецькому Арсеналi, де все це показали суспiльству, а вiдразу пiсля неї почалась революцiя. Символiчно, я б сказав.

Правда

Я зрозумiв для себе, що ранiше часто говорив неправду, але вимагав вiд iнших, щоб вони були чесними зi мною i з рештою свiту. Тепер я намагаюся говорити виключно правду, хоча це не всiм подобається. Люди, якi виключно вiдвертi, — не завжди комфортнi для iнших. А ось вдаються до брехнi слабкi, або непоряднi персонажi. Менi бути таким не хочеться…

Шеврони i логотипи мiст

Я направду щоразу радiю, коли бачу свої лого чи нашивки на звичайних людях. Зокрема епiчну — укроп, яку всi бачили i знають. Iсторiя шевронiв почалась з Майдану. Ми стояли з художниками тодi у Мистецькому барбаканi, до нас почали приходити хлопцi iз сотен з проханням зробити лого сотнi i шеврон. Першими попрохали хлопцi iз другої сотнi. Я бомбанув їм, такi були бейсбольнi бiти та протигаз у шоломi — це був перший шеврон. А потiм понеслось: почалась вiйна, почали з’являтись батальйони. Я робив шеврони для них. Далi з’явилась iдея створити нову геральдику для мicт, щоб показати, що Україна єдина. З’явився герб Одеси, Днiпропетровська, Донбасу…

герб

Країна трiєчникiв

На днях розмовляв iз своїм товарищем i дiйшли висновку, що у нас країна трiєчникiв. Часто все зроблено так-сяк, без намагання створити найкраще з можливого. Не вистачає професiоналiв. Це стосується i мистецтва, i науки та будь-чого. От на днях мав справу з хлопцями, що роблять вiйськову форму. Розмова про форму починається з того, як би зробити дешевше, а не як краще. На цьому базується все. А хочеться зробити українське якiсним, хочеться показати усьому свiту, я не боюсь того говорити. Нам треба перестати себе соромитися, треба робити все якiсно i тиражувати на весь свiт.

Нехудожник

Я б не називав себе «художником». Художник — це щось таке велике, а я так — дизайнер-прикладник, майстерило. Я бiльш хiмик, нiж художник, навiть за роботами, якi я роблю. В тому якась алхiмiя присутня: я люблю змiшувати те, що не змiшується, отримувати з того якийсь результат. Малювати — це завжди було моє хоббi, я з дитинства займався i цiкавився, але ось навчатись пiшов на хiмика. Вчився на аспiрантурi, писав кандидатську, а потiм в один прекрасний момент, коли сидiв у лабораторiї i дивився на самописець, а поруч у реакторi ковбасились бактерiї, я зрозумiв, що так i пройде моє життя. I я усвiдомив, що це менi не подобається. Наступного ж дня я написав заяву на звiльнення i пiшов малювати. Розмальовував церкви, iкони малював, оформляв книжечки, веб-дизайном займався… А от як я з хiмiєю зав’язав, моє хоббi стало моєю роботою i тепер я не маю хоббi…

Сила освiти

Як на мене, проблеми починаються там, де немає освiти. Там, де люди не знають своєї iсторiї, не знають своєї лiтератури, там починається бiда. Неосвiченими легше манiпулювати.

Андрiй Єрмоленко

Автор статті: Лєна Револьвер

Фотограф: Ольга Іванова

Хочешь стать частью проекта? Напиши нам

Комментарии