Відправною точкою для творчих експериментів молодого українського художника Олега Грищенка є механізм культурної пам’яті. Як графік, він активно працює не тільки з галерейним простором, а і з публічним, актуалізуючи народні архетипи у сучасному контексті. Та окрім активної виставкової діяльності, Олег Грищенко є ще учасником клубу ілюстраторів Pictoric та педагогом у НАОМА (Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури). Адже після завершення навчання на кафедрі графіки в академії, художник вирішив продовжити навчання в асистентурі, після закінчення якої було запропоновано залишитись викладачем на кафедрі графічних мистецтв. Саме про сучасну книжкову ілюстрацію та його викладацьку діяльність він захоплююче і розповів у стінах арт-центру Я Галерея.

1. Олеже, нещодавно до мене потрапила надзвичайно концепуальна та дизайнерська книга «Мій маленький Київ». Ти є одним з її авторів а також учасником клубу ілюстраторів PictoricРозкажи про історію створення вашого клубу та його діяльність.

Олег: Після закінчення кафедри графіки академії (ред. НАОМА), ми з однодумцями вирішили продовжувати працювати у напрямі книжкової ілюстрації. Та не просто піти працювати та чекати, поки комерція нас поглине, а залишитись у мистецькому контексті. Чи, принаймні, балансувати між цими стихіями. Спочатку ми створили творче об’єднання під назвою «Вал». Там ми і почали працювати на межі авторської графіки та дизайну, починаючи від артбуків, закінчуючи графічним супроводом різноманітних культурних подій, наприклад, кінофестивалів. А у 2014 ми вирішили створити, так би мовити, неформальний клуб ілюстраторів «Pictoric».

LIPA-copy

Олег Грищенко, Олена Старанчук, «Мій маленький Київ», 2014

2. Сьогодні до клубу Pictoric входить багато ілюстаторів?

Олег: Наша кураторська група – це я, Олена Старанчук, Анна Сарвіра та Анастасія Денисенко, ми придумуємо та безпосередньо організовуємо проекти, але залежно від їх специфіки, ми співпрацюємо з багатьома іншими нашими друзями-ілюстраторами. Вони допомагають нам реалізовувати у життя наші задуми. Ми знаємо багатьох талановитих ілюстраторів. Усі вони, здебільшого, працюють десь поодинці, а от масштабного показу їх творчої діяльності немає.

3. Які проекти клубу особисто для тебе стали найбільш надихаючими та чітко сформували уявлення, що ти хочеш продовжувати роботу у цьому напрямі далі?

Олег: На IV фестивалі «Книжковий Арсенал» у 2014 році ми зробили спільну україно-польську виставку ілюстраторів. Ми отримали моральне задоволення від цієї події і вирішили продовжувати цю справу та працювати над проектами в подальшому.  Наприклад, у нас є проект про видатних письменників України. Ми запропонували нашим ілюстраторам зробити «альтернативні» плакати відомих українських письменників. Ілюстратори обирали собі «свого» письменника і розпочався процес, який відбувався у рамках Львівського форуму видавців. Портрети було виставлено в публічному просторі і вони мали гарний відгук.

10255910_753731914678702_5388766146628784098_o

Олег Грищенко, Микола Хвильовий, 2014  

1910633_769435809774979_7841664122147610892_n

Олег Грищенко, Феофан Прокопович, 2014                 

4. Ідея з портретами дуже креативна! Певно, особлива популярність була до них серед представників молодого покоління?

Олег: Не лише, але ми усвідомлюємо важливіть цієї альтернативи саме для молодого покоління. Ми пропонуємо нашим ілюстраторам працювати з такою темою як осучаснення  української культури. Тому ми і зараз працюємо над темою портретів видатних діячів у сучасній інтерпретації: істориків, вчених, державних діячів. Думаю, було б добре, якби ці портрети «вийшли» з виставкового простору і потрапили до публічного, наприклад, міських  площ.

5. Якісна дизайнерська ілюстрація цьому сприятиме…

Олег: Звичайно, адже для публічного контексту саме ілюстація, дизайн та графіка  є найбільш адаптованими. По суті, друкована графіка – це метод демократизації мистецтва, починаючи ще з Середньовіччя. Це можливість отримати досить якісний, але тиражований продукт.

Любов_a

Олена Старанчук, «Двоє», 2014

Привіт_a

Поліна Дорошенко, «Привіт», 2014

6. Сьогодні рідко зустрінеш книгу, яка балансує між поліграфічним тиражованим продуктом та мистецьким твором. Чи тяжіє діяльність вашого клубу до однієї з цих граней більше?

Олег: Наш клуб працює з ілюстрацію без пріоритетної комерційної направленості. Нам цікава ілюстрація, так би мовити, «за покликанням», коли вона створюються як твір мистецтва. Ми хочемо вивести її на високий рівень, тим більше у нас є люди, які можуть це зробити. Досвід міжнародного спілкування показує, що наша творчість подобається. Але Україною, в першу чергу, мають  опікуватись українці.

7. Ви працююєте, здебільшого, для наймолодших читачів?

Олег: Ні, ми не тільки орієнтуємось на дитячу ілюстрацію. Зрозуміло, що найбільше візій – саме у дитячій. До того ж, цього виду книжкова графіка є більш комерційно спрямована. Відповідно, більше «роботи» із створенням ілюстрацій притаманно саме дитячій книзі.

8. Окрім книжкової ілюстрації, я бачила ще один арт-продукт вашої діяльності – листівки.

Олег: Так, листівки – це окремий продукт нашої діяльності, продукт демократизації мистецтва. При чому, він якісний і приваблює тим, що може бути досить особистим.

BELIEVE-IN-MIRACLES_а

Анна Сарвіра, «Believe in miracles», 2014

9. Яке в цілому становище книжкової графіки в Україні?

Олег: Проблеми книговидавництва в Україні є. А ще більші вони там, де ілюстратор пропонує багато візій, які потребують якісного дизайну та матеріалів.  Є одиниці потужних ілюстраторів, які можуть внаслідок своєї творчості виходити на рівень високохудожньої книжки. Тому видавці розуміють, що це продукт хай левел і принесе свої дивіденти. В Україні поки немає інституції, менеджерів, які шукають тебе, у нас треба шукати самому. Хоча є винятки, наприклад, до нас в академію періодично навідуються кілька дитячих видавництв. Їх цікавить творча діяльність наших студентів.

1559575_561873403881942_1985385880_n

Олег Грищенко

10. Ось ми мимоволі і пійшли до теми твоєї викладацької дільності. Розкажи про неї детальніше.

Олег: Моя викладацька діяльність – це моя альтернативна реальність (сміється). Мені подобається її специфіка: ми ведемо книжкові проекти в майстерні, де студент сам обирає для себе письменника, тему над якою хоче працювати, ми ж лише куруємо цим проектом.

Як викладач, я раджу лише на теоретичному рівні: як можна спровокувати у візуальному коді відповідну реакцію, яку б хотів викликати, у свою чергу, письменник. Це схоже на сценографію, коли у студента вже є готовий матеріал, а він його переводить у візію.  Взагалі я прагну, аби студентскі книжкові проекти апелювали до культурної памяті. До того ж ми орієнтумося на книгу як на арт-продукт, а не поліграфічний об’єкт. Це дає можливість уникнути рутини, кожен проект набуває унікальності.

Синій-птах_а

Олена Тихонюк, «Птах», 2014

Карпати_a

Олена Тихонюк, «Птах», 2014

34а

Олена Старанчук, «Голова», 2014

Олег Грищенко народився 1985 року в Житомирі. Живе і працює в Києві.

Ілюстратор, графік, автор відеоробіт та робіт у публічному просторі, послідовник класичної школи книжкової графіки, яку постійно переосмислює в роботі над власними artist book. Навчався у Косівському художньому училищі, 2010 року закінчив кафедру графіки Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, де викладає на кафедрі Графічних мистецтв.

Хочешь стать частью проекта? Напиши нам

Комментарии