Тарас Лютий — філософ, автор наукових статей та монографій, викладач Києво-Могилянськї академії, лектор Культурного проекту. Ми зустрілись з ним, щоб з`ясувати важливі питання. Чому ми так любимо серіали? Чому популярні соціальні мережі? Звідки це тотальне захоплення модою? Як це можна пояснити з точку зору філософії? І що означає бути філософом за фахом. Відповіді науковця у інтерв`ю.

SI: Чи буде коректно сказати, що ваша професія — філософ?

Тарас: Так, хоча починав я навчання в університеті за іншим фахом. Спершу я навчався у політехнічному університеті. Я закінчив чотири курси і вступив у Могилянську академію. Там були шукання: спешу я думав, що буду займатись культурологією, але потім вирішив, що все-таки філософія. Мені тоді було двадцять два — двадцять три роки. Потім аспірантура, інститут філософії. Хоча вибір — філософія — стався насправді давно, як в однойменному фільмі Соловйова в «Нежном возрасте». Просто шлях був такий звивистий…

SI: А що входить до робочих функцій, обовязків філософа?

Тарас: Першочергове завдання філософа — мислити, думати. Але думати — не просто так лягти собі на дивані і… Хоча були звісно філософи, які мислили за будь-яких умов, от Декарт наприклад. Він довгий час міг лежати у ліжку, але це йому не перешкоджало… Що означає «мислити» у сучасному світі? У сучасному маскультурному суспільстві на нас очікують дуже багато зваб. Нам весь час намагаються щось «втюхати», чи якось маніпулювати нами. Задача філософа — відслідковувати такі речі. Філософ Мамардашвілі дуже класно колись сказав з цього приводу, що нами починає диявол рухати тоді, коли ми не мислимо самостійно.  Кант на цьому наполягав. Він казав, що фактично людина входить у дорослій вік тоді, коли вона починає самостійно мислити. Філософ повинен стояти на чатах такого мислення, не допускати ідеологічних форм.

Тарас Лютый

SI: Функція не з простих, але її дуже важко формально окреслити. Чи потрібно / обов’язково філософу писати наукові роботи як результат процесу мислення?

Тарас: Традиційно це не було обов`язковим. Сократ, наприклад, не написав жодного твору. Але він займався тим, що виходив на дорогу і починав говорити з тим, кого зустрічав. Тоді починалася бесіда…

SI: Але з того часу світ став іншим.

Тарас: Ну так. Але щодо написання робіт, то моя думка така, що це потрібно: чи наукові статті, чи розробка якоїсь теми, яка може в щось вилитись, чи спільні розробки. За радянських часів в інституті філософії, де я теж працюю, там була форма звітування — планова тема. Відділ чи група людей, вони обирали якусь тему, і її розробляли, кожен — свій аспект. Результатом ставала книжка. Дехто звик працювати один, тоді виходять статті, які складають монографію.

SI: Ми з`ясували, що за своєю професією філософи мають мислити і бажано писати роботи. У вас у доробку є близько 50 статей, три книги і одна збірка поезій. Яка ваша «планова тема», що ви досліджуєте?

Тарас: Я не буду говорити, над чим я працюю зараз, але про те, що вже зроблено. Моя перша книга була присвячена нігілізму. Це дуже дражлива тема.

SI: І в цій темі є дух часу. Ми живемо в епоху нігілізму.

Тарас: Перший цю тему порушив Ніцше. Вона полягала у тому, що європейська культура, як діагностує її філософ, опинилась у дивній ситуації. Люди декларують, що вони є моральними істотами, що вони сповнені віри. А у реальному світі вони не дотримуються цих речей, а тільки декларують гуманістичні, релігійні, моральні цінності, хоча їх життя показує зовсім інше. От власне тоді з`являється формула: Бог помер. Це не означає, що сивочолий дідусь, яким уявляють Бога багато віруючих людей, перестав існувати. Ні. Це про те, що у європейській культурі відбуваються страшні зміни… От, власне, я спробував прослідкувати історію існування нігілізму. Нігілізм — це не те, що з`явилось сьогодні, сто чи двісті років тому. Це явище має логіку поступу.

Тарас Лютый

SI: Можна я у вас, як у філософа, спитаю щодо нігілізму. Мені завжди здавалось, що нігілізм можливий тільки за умов наявності інтелекту, інакше це просто дурість…

Тарас: Так. Можна так сказати. У нігілізму є різні форми, але можна назвати дві крайні: пасивний і активний. Пасивний нігілізм — це коли ти тільки тим і займаєшся, що руйнацією. Ніцше також казав, що він нігіліст, але форма його нігілізму була активна. Ті форми життя, які ідуть проти життя, їм треба вказати на це і усунути. Це і є завдання активного нігілізму. Але для цього як мінімум треба володіти історико-культурним знанням…

SI: З цим більш-менш зрозуміло. Повернемось до інших тем, які ви досліджували.

Тарас: Інша тема, яку я розробляв, — форми нерозумного. Є смисл, є нонсенс. Так ось нерозумне — це заперечення смислу, чи у цьому криється щось інше? Ось наприклад Льюіс Керол з «Алісою». Твір побудований на позірно бездумних, безумних фразах, але за цим криється нібито паралельний зміст, який має креативні моменти… Або, наприклад, багато цього у Шекспіра. Безумствує Гамлет, Офелія, Король Лір. У цьому дослідженні я шукав форми нерозумного в літературі,  мистецтві, в культурних традиціях… Ну і ще одна тема, яку я розробляю — масова культура. У співавторстві з колегою ми написали дослідження на цю тему. Я читаю курс лекцій з теорії масової культури в Києво-Могилянській академії.

SI: Повертаючись до фахових обов`язків філософа можемо підсумувати, що це: мислити, розробляти теми, писати роботи. А щодо викладання?

Тарас: У нас в країні існує дві різні форми наукової роботи. Традиційно наука розвивалась у стінах університету: з одного боку ти напрацьовуєш науковий матеріал, з іншого боку матеріал опробовується на людях, яким цей матеріал викладається. Є так звані науково-дослідні інститути, якщо говорити про гуманітаристику, коли наука впроваджується поза межами університету. Я працював і працюю в інституті філософії, де строго наукова робота — написання тексту. Але я викладаю в університеті, мені це дуже подобається — це такий живий контакт з людьми.

SI: Давайте спробуємо з точки зору філософії подивитись і зрозуміти причину феноменів сьогодення. От на приклад, чому зараз популярні серіали? Чому виник цей бум?

Тарас: Як на мене, тут може бути таке пояснення: людина — така істота, яка дуже любить дуже нарративи. Нарративи — це оповідь. Так от нарративи — важлива частина людської цивілізації. Згадаймо Гомера з його «Іліадою» і «Одіссеєю». Люди не могли від неї відірватись. Людей це дуже вабить. Зійшли нанівець романи, які довший час відігравали таку функцію. Людина стала сприймати інформацію візуально. І от наш час цю роль нарративів відіграють серіали — така собі інша паралельна реальність. Голівуд вигадав такий феномен як хеппіенд, коли все закінчується добре. Але людині хочеться, шоб ця історія продовжувалась. Перша серія, друга, третя… Сезон… І так далі. Людина не може без цієї привабливості оповідної форми.

Тарас Лютий

SI: А ви дивитесь серіали? Є улюблені?

Тарас: Ні, якось часу не вистачає, чи може не знайшов ті, що подобаються. Дружина дивиться про Шерлока Холмса у наші дні, цей британський. І «Гру престолів». Я якось байдужий, можливо не знайшов своє.

SI: Ми стали говорити про те, що сучасна людина сприймає інформацію через візуалізацію. Чому так?

Тарас: Це передусім пов`язано із кризою читання, сприйманням тексту.

SI: А з чим ця криза пов`язана?

Тарас: Все просто: спочатку виник телефон, радіо, телеграф, телебачення… З`явилась комунікація аналогового типу — від одного до багатьох. А потім з`явився цифровий різновид комунікації — інформація від багатьох до багатьох. Це мобільний зв’язок, інтернет, відео… До того ж розвивається реклама. Все це посилює привабливість візуального. Що людину цікавить більше за все? Секс, смерть і страх. Три речі, які проявляються на інстинктивному рівні. І це експлуатується у візуальних формах комунікації…

SI: А чи не є це процесом спрощення?

Тарас: Це форма пасивного сприйняття. Але якщо людина включена в цей процес активно, з креативом, то це вимагає неабиякої винахідливості. Мені здається, дуже важливо реагувати. У сенсі подивились щось — прокоментувати, обговорили, дали свою реакцію, проаналізували…

SI: Соціальні мережі: чому вони так популярні?

Тарас: Головна причина — велика потреба людини у комунікації. Клубна культура занепадає, але можна комунікувати буквально сидячи у ліжку. Потрібен тільки гаджет. По-друге, можливість поділитись інформацією і своєю реакцією. Обурення, задоволення, захоплення — все це можна висловити тут і зараз. Ну і ще одна привабливість соціальних мереж — можливість створювати контент, себто творча складова, творчість. Люди створюють контент: тексти, відео, музику. І відразу ж у цього контенту з’являється аудиторія.

SI: Дорікають, що соціальні мережі шкодять спілкуванню у реальному часі.

Тарас: Ну певною мірою соціальні мережі — форма усамітнення. Людина — істота, яка потребує комунікації та обміну інформацією. Живе спілкування — унікальний спосіб комунікації і отримання інформації, який нічого не замінить.

SI: Ще один тренд часу — повальне захоплення модою. З`явилась величезна кількість блогерів, які пишуть про моду, аналізують. У чому секрет?

Тарас: Зараз у людей величезна потреба проявити себе. Ми говорили про те, що велика роль відводиться візуальному. Мода якраз лягає у цю канву. Це — форма взаємодії зі світом і форма креативу. Сформований образ допомагає людині виокремитись серед інших. І це величезна потреба виразити себе. Інша справа, що це тільки одна із форм проявити себе, і вона лише частково розкриває особистість. Тому популярність моди пов`язана з двома речами: розвитком візуального сприйняття інформації і з потребою людини до самовираження.

Тарас Лютий

Автор статті: Лєна Револьвер

Фотограф: Ольга Іванова

Хочешь стать частью проекта? Напиши нам

Комментарии